Гордість району - колоритний будинок Каса да ла Валь («Будинок Долин»), побудований як урядовий палац країни ще в 1702 році. Три кам’яних поверхи першого ярусу були зведені в 1580 році як приватний будинок багатого сімейства, потім будинок неодноразово перебудовувався аж поки він не став виконувати урядові функції. Зараз в ньому знаходиться зала засідань Генеральної Ради, музейна зала та кухня національних страв. Трохи нижче по схилу - Сала де ла Джустісіа - єдиний будинок суду в усій країні. Вище - відносно новий будинок Сала дель Конселл, де збирається сучасний парламент країни. В приміщенні більш схожому на замок, будинку Сет Паніс («Скриня на Семи Замках»), колись зберігалися найбільш важливі державні документи Андорри. Свою назву будинок отримав тому, що по закону міг бути відкритим, тільки якщо усі представники округів столиці, які мають ключі від замків вхідних дверей, зберуться разом. Культурний центр міста та місце проведення церемоній та свят - Пласа ла Нобле, на якій розташовані Державний театр та Музична академія. Поряд розмістився самий великий в країні торгівельний центр Піренес, до якого примикає кращий готель країни - Парк Отель. Середньовічність створює мальовничий контраст з сучасністю. Щорічно на площі ла Нобле проводиться грандіозний триденний фестиваль. Проспект Мерічель - головна транспортна артерія столиці. Тут же зосереджене ділове життя міста. По всій його довжині улаштувалися всілякі торгівельні заклади, вітрини яких гнуться від товарів з усіх континентів світу. На тротуарах товпляться туристи, вони прогулюються або розглядають вітрини магазинів. На проспекті Мерічель спішити немає куди. З часом звикаєш до своєрідного вигляду міста і вже бачиш і його красу, і яскраві фарби, і помічаєш «лікарняну» чистоту, і культуру поведінки населення. А в книгарні література для туристів на різних мовах, навіть на російській.

То треба визнати, що з часом все місто зачаровує своїм шармом, з його тісними старовинними вуличками, можливістю з будь-якої точки спостерігати велич гір. Їх вершини покриті вічними снігами, нижче розкинувся зелений рай долини зі спокійним дзюрчанням вод. Андорра-ла-Велья стоїть в укритті, під захистом гірської гряди Енклар і займає родючу долину, яка зрошується водами Валіра в місці злиття трьох великих андоррських річок. Вона знаходиться на висоті 1029 м. - сама висока столиця в Європі.

Блукаючи по вулицям Андорри-ла-Вельї помітила якусь незвичну споруду в глибині долини, в якій і розташоване це місто. Іду до неї. Перейшла екзотичний міст через річку Валіру. Навкруги будинки, ось спортивна площадка, бігають діти, місто продовжується. Як потім виявилося, що це я вже в іншому місті, в Лес Ескальдес. Його назва походить від слова «ескальдадурас», що означає гарячі сернисті джерела, що б’ють із надр землі. Ці джерела дуже важливі для життя горожан - в багатьох будинках вони використовуються в опалювальних системах. Максимальна температура води в них 61°С.

В Ескальдесі, який дехто називає східним передмістям столиці - Кальдеа - величезна оздоровниця, створена у 1994 році, яка представляє собою трьохрівневий комплекс з загальною водною поверхнею 25 000 кв.м. До його складу входять десятки ультрасучасних бальнеологічних оздоровниць з критими й відкритими басейнами із водою різних температур. Великий відкритий басейн (600 кв.м) з мінеральною водою і постійно підтримуваною температурою в 32°С. Десятки парилень усіх часів і народів: бань, хаммам, джакузі та саун усіх видів і самої екзотичної архітектури, які використовують місцеві термальні сильно мінералізовані води. Водні розваги, спа-релакси та кімнати з масажними кріслами. Після активного катання пасивне відмокання та релакс відкриють нові можливості вашого організму. Відвідання цього термального комплексу обійдеться вам в 30 євро.

Крім басейнів та парилень комплекс має художню та торгівельну галереї. Цікава і 80-метрова башта, з висоти якої відкривається широка панорама усієї долини. Саме цю споруду я і побачила із столиці. Відвідую це диво, яке в нашій свідомості вписується в навколишні старовинні ландшафти тільки тому, що людину ХХІ століття вже важко чимось здивувати.